Українці обрали понад 10 тисяч міських голів та 160000 депутатів міськрад під час місцевих виборів 25 жовтня. Це були треті загальнонаціональні вибори після революційних подій Євромайдану. Нове опитування Міжнародного республіканського інституту (МРІ) на контрольованій Україною території Донбасу (тобто, в Донецькій та Луганській областях) виявило, що лише 26 відсотків респондентів вважають проведені там місцеві вибори вільними та справедливими – і це є одним з показників зростання недовіри між мешканцями Донбасу та українською владою.
На вашу думку, чи були місцеві вибори у жовтні вільними та справедливими?
Ця відсутність довіри до справедливості виборчого процесу була значною мірою викликана процедурними затримками під час виборів у Маріуполі та Червоноармійську Донецької області, що виникли через проблеми з друком бюлетенів. Місцеві мешканці та політичні еліти сприйняли цю багатотижневу затримку як скеровану Києвом спробу виграти час для того, щоб такі впливові партії, як Батьківщина, Самопоміч та Блок Петра Порошенка могли поліпшити свої результати. Незалежно від причини затримки, це, безумовно, сприяло високому рівню недовіри.
На підтвердження цієї тенденції, відповідаючи на прохання оцінити результати місцевих виборів, лише чверть мешканців Донбасу висловили своє задоволення політичними партіями, представники яких були обрані депутатами місцевих рад від їхніх громад. Хоча мешканці Донбасу загалом проти проведення дострокових парламентських виборів, лише 36 відсотків планують взяти в них участь, якщо такі вибори все ж відбудуться. Подібним чином, на прохання оцінити їхню підтримку політичних партій, переважна більшість опитаних (68 %) заявили, що їм важко відповісти на це питання або що вони взагалі не братимуть участі у голосуванні.
Якщо б парламентські вибори відбувалися наступної неділі, і такі політичні партії брали б участь у виборах, за яку з них ви б проголосували? (Донбас)
Недовіра мешканців Донбасу до виборчого процесу та національних політичних партій вказує на те, що місцеві вибори в Україні не змогли стати мирним засобом залучення виборців до загальнонаціонального політичного дискурсу. Це розчарування частково підтверджується зменшенням підтримки місцевих бізнес-еліт, зокрема Ріната Ахметова, Бориса Колєснікова та Олександра Єфремова. Оскільки регіон почувається все більш відділеним та відчуженим від Києва, критично важливо, щоб з’явилося нове покоління регіональних політичних партій, що зуміє подолати звичне розчарування місцевою політикою та повністю відмовиться від корупційних практик та кланової політики минулих років.
Міжнародне співтовариство має ретельно контролювати і підтримувати появу нових партій, таких як Наш край, Аграрна партія України та Сила людей. Сила людей здобула п’ять місць у Маріупольській міськраді, що свідчить про підтримку місцевими мешканцями молодих активістів та політиків, якщо вони вважають їх вихідцями з громади, а не носіями зовнішніх інтересів. Подібним чином, Аграрна партія України, яка здивувала багатьох, завоювавши понад 10 відсотків місць у міськрадах у ряді регіонів, опиралася виключно на місцевих активістів та власників малого бізнесу, пріоритетом яких є земельні, сільськогосподарські та податкові питання. І нарешті, про-київська опозиційна партія Наш край забезпечила собі багато місць у складі депутатського корпусу та з-поміж новообраних міських голів у багатьох міських радах області. Попри те, що ця партія поступається за впливовістю Опозиційному блоку, вона відзначається тим, що її виборці підтримують єдину та суверенну Україну, членство в ЄС та прогресивні реформи.
Надаючи підтримку низовим структурам нових політичних партій на Донбасі, можна налагодити процес подолання дефіциту довіри в регіоні. Хоча згідно даних МРІ Опозиційний блок – колишня Партія регіонів – все ще є найбільш популярною політичною силою в південно-східній Україні, з появою альтернативних партій, без сумніву, припиниться зростання рівня зневіри громадян щодо теперішнього стану справ. Розбудова політичних партій, а також допомога новообраним депутатам міськрад від політичних партій є вкрай важливими складовими, необхідними для ефективного представництва ними інтересів своїх громад та відновлення довіри до політичного процесу.
Майкл Дракмен є директором Міжнародного республіканського інституту в Україні, Кеті ЛаРок є керівником програм Міжнародного республіканського інституту з питань України.
Стаття на сайті New Atlanticist (The Atlantic Council)
