м. Київ, Україна
1 квітня 2019 р. 

Короткий огляд місії 

Ця попередня заява підготовлена міжнародною місією спостерігачів Міжнародного республіканського інституту, шо спостерігала за перебігом президентських виборів в Україні 31 березня 2019 року. 

Шляхом оприлюднення цієї заяви, МРІ хотів би висловити зацікавленість та підтримку демократичному виборчому процесу в Україні з боку міжнародної спільноти, надати точний та неупереджений звіт щодо перебігу виборчого процесу на сьогоднішній день та запропонувати рекомендації щодо закріплення демократичних досягнень та покращення виборів у майбутньому. Цей звіт базується на спостереженнях, зроблених у день голосування делегацією МРІ, висновках, зроблених довгостроковими спостерігачами МРІ, що роз’їхались по Україні на початку березня, додаткових звітах, підготованих Національним Демократичним Інститутом (НДІ) й іншими моніторинговими місіями, та додаткових зусиллях з моніторингу з боку місцевих співробітників МРІ.

З моменту прибуття до країни, довгострокові спостерігачі МРІ спостерігали за ситуацією у більш ніж 54 виборчих округах, провели 470 зустрічей та відвідали 18 тренінгів для членів виборчих комісій.

Місію, що складалася із 30 делегатів з восьми країн, очолювали пані Сінді Маккейн та Президент МРІ Деніел Твайнінг. Місія складалася з шести команд довгострокових спостерігачів, усього 12 спостерігачів, та дев’яти команд короткострокових спостерігачів, шо налічувало 18 спостерігачів. Довгострокові спостерігачі МРІ працювали в наступних областях: Волинській та Львівській, Закарпатській, Одеській, Херсонській та Миколаївській, Запорізькій, Донецькій та Луганській. Короткострокові спостерігачі працювали в Одеській, Харківській, Полтавській, Вінницькій, Волинській, Івано-Франківський та Київській областях. Ці області були обраними в ході консультацій з Агенцією з міжнародного розвитку США з врахуванням їхніх особливостей в сьогоденному політичному контексті України.

Місія здійснювала свою діяльність відповідно до українського законодавства та Декларації принципів міжнародного спостереження за виборами. Місія тісно співпрацювала з виборчими комісіями, представниками політичних партій і кандидатів, українського громадянського суспільства, засобів масової інформації та органів місцевої влади. Крім того, МРІ співпрацював з НДІ та іншими міжнародними місіями зі спостереження, що надають підтримку виборчому процесу в Україні.  

Члени місії висловлюють свою вдячність за гостинність та співпрацю представникам української влади та виборчих органів усіх рівнів, з якими вони зустрічалися, а також усіма іншими зацікавленими сторонам, які сприяють успішній реалізації виборчого процесу.  

Місія наголошує, що ця заява носить попередній характер; процес опрацювання та оприлюднення остаточних результатів не завершився, і МРІ продовжить спостерігати за наступними стадіями виборчого процесу. Крім того, місія визнає, що в кінцевому рахунку, саме український народ визначить, чи заслуговують ці вибори на довіру.  

Стислі висновки

1. Безперечно, ці вибори є кроком вперед у безперервному процесі демократизації України. Той факт, що про результати виборів не можна сказати із впевненістю, підкреслює те, як далеко українська демократія просунулася вперед з часів отримання незалежності.

2. В цілому, українські виборці мали змогу виразити свою волю та скористатися своїм правом голосу в спокійній та мирній обстановці, незважаючи на спроби Кремля змалювати ці вибори як нелегітимні та такі, що не відображають волю народу. Окрім незначних несистемних порушень, що не вплинули на загальний результат голосування, процедури в день голосування були здійснені у відповідності до чинного законодавства. 

3. Агресія Кремля поставила під загрозу втрати права на голос приблизно 16 відсотків українського електорату. Дванадцять відсотків українського електорату мешкають в окупованих регіонах, як результат незаконної кремлівської анексії Криму та безперервних бойових дій та окупації на Донбасі. Ще 1,4 мільйона або 4 відсотки електорату були вимушені залишити свої домівки та зареєструватися як внутрішньо переміщені особи в Україні. 

4. Загалом, передвиборчий період був здебільшого спокійним і мирним. Хоча групи спостерігачів та засоби масової інформації задокументували такі порушення, як підкуп виборців, зловживання адміністративним ресурсом та прослуховування телефонних розмов командами кандидатів, ці випадки, якщо й мали місце, не вплинули на результат виборів. 

5. Хоча інциденти, пов'язані з воєнізованими групами на кшталт Національного корпусу (також відомого як Національні дружини), широко висвітлювалися в період виборчої кампанії міжнародними та вітчизняними засобами масової інформації та спостерігачами, схоже, що ці групи не вплинули на виборчий процес.

Політична обстановка

З часу останніх президентських виборів в Україні у травні 2014 року країна постійно відчувала вплив безперервної війни з Росією та економічної рецесії. В той же час, країна зробила прогрес у відносинах з Європейським Союзом, отримавши безвізовий режим, запровадженні фінансової децентралізації для муніципалітетів, ліквідації залежності від російських енергоресурсів, створенні антикорупційних органів, запровадженні реформ у сфері охорони здоров’я та модернізації своєї армії. Одним словом, президентські вибори 2019 року стали референдумом щодо президенства нині діючого Президента Петра Порошенка. 

На останніх виборах у травні 2014 року Порошенко переміг колишнього прем’єр-міністра Юлію Тимошенко з комфортним результатом у 55 проти 13 відсотків, ставши першим президентом в українській історії, що був обраний у першому турі та отримав більшість підтримки в усіх регіонах країни. Попри блискучу перемогу на президентських виборах, війна та економічний спад знизили рейтинг партії Порошенка до другого місця (22 відсотки) на парламентських виборах п’ять місяців потому.  

Рекордна кількість у 44 особи зареєструвалася в кандидати у президенти з дотриманням вимоги бути не молодшим ніж 35 років, проживати в Україні протягом останніх десяти років та говорити української мовою.

Кандидати 

В ході виборів спостерігався реванш між Петром Порошенком та Юлією Тимошенко – обоє старожили української політичної сцени протягом останніх двох десятиліть. Проте, виборці, що прагнуть змін, посприяли зросту рейтингу Володимира Зеленського, популярної телезірки, що оголосив про свою участь у виборах напередодні новорічного вечора, та з того часу був лідером майже усіх опитувань. 

В ході кампанії всі три кандидати мали підтримку, що вимірювалася двозначними числами. Тоді як в ході передвиборчої кампанії Зеленський, Порошенко та Тимошенко вважалися кандидатам вищого рівня, інші кандидати, такі як Юрій Бойко, Анатолій Гриценко та Олег Ляшко мали помітну підтримку – від п’яти до десяти відсотків. На початку березня Гриценко, колишній Міністр оборони, заручився підтримкою мера Львова Андрія Садового та двох менш відомих кандидатів. Проросійський кандидат Євген Мураєв підтримав Олександра Вілкула, а Петро Порошенко також отримав незначну підтримку від деяких кандидатів. Бізнесмен та колишній голова Донецької ОДА Сергій Тарута оголосив про зняття своєї кандидатури та про свою підтримку Тимошенко після терміну, відведеного для скасування реєстрації кандидата; хоча його прізвище залишилося на бюлетені, він закликав своїх прихильників голосувати за Тимошенко.

У той час,і як Зеленський був явним лідером в ході кампанії, було невідомо, хто з кандидатів вийде у другий тур. Коли результати будуть підраховані та оголошені, українські виборці повинні готуватися до другого туру виборів, що відбудеться 21 квітня 2019 року.

Передвиборче середовище 

Перебіг кампанії
На президентських виборах 2019 року була зареєстрована рекордна кількість кандидатів – 44. Кожен кандидат мав внести грошову заставу в сумі 2,5 мільйони гривень (близько 90000 доларів США), що є великою сумою для пересічного кандидата. До 7 березня, кінцевої дати для скасування реєстрації в кандидати, п’ять кандидатів зняли свої кандидатури. Ще один кандидат зняв свою кандидатуру 16 березня з метою підтримки іншого кандидата, проте його прізвище залишилося в бюлетені. 

Так, 35 мільйонів українських виборців з правом голосу могли обирати одного з 39 кандидатів, що були в бюлетені, четверо з них були жінками. За такої рекордної кількості кандидатів звучали думки, що деякі з кандидатів були «технічними» й були присутніми в бюлетені задля допомоги основним претендентам шляхом використання ефірного часу, співпраці  з призначеними членами комісій чи з метою заплутати виборця. Так наприклад, спостерігачі та аналітики відмітили розташованих поруч один з одним кандидатів «Тимошенко Юрій» та «Тимошенко Юлія». Інші аналітики висловили думку, що менш конкурентоспроможні кандидати були в бюлетені з метою підвищення пізнаваності та підтримки політичних партій напередодні парламентських виборів у жовтні. 

В цілому, довгострокові спостерігачі МРІ відмітили, що за межами м. Києва кампанія розпочалася порівняно спокійно та стала більш активною у другій половині березня. Як повідомлялося, діяльність учасників кампанії та структурних підрозділів була централізованою, керівні настанови виходили з Києва та спускалися вниз на місця. Спостерігачі відмітили, що команди кандидатів для донесення своїх меседжів, в основному, надавали перевагу загальнодержавним медіа, соціальним мережам та білбордам; наприклад, за словами Комітету виборців України (КВУ), більшість виборчих фондів були використані командами кандидатів на засоби медіа, зокрема на рекламу. Більше того, кандидат Зеленський проводив свою роботу з виборцями, в основному, в соціальних мережах та онлайн. Зі слів представників громадянської мережі «ОПОРА» та КВУ, кандидати Порошенко, Тимошенко, Ляшко та Гриценко провели найбільшу кількість публічних заходів, в той час як Володимир Зеленський був більше присутнім на білбордах та в рекламі, а також онлайн. Кандидати Юрій Бойко та Олександр Вілкул були активними на сході та південному сході. Спостерігачі відмітили, що на початок березня третина кандидатів взагалі не проводила кампаній. 

Негативна кампанія була характерною ознакою передвиборчого періоду, особливо, в соціальних мережах. Зустрічні звинувачення кандидатів у побудові широкомасштабних сіток з купівлі голосів постійно мали місце в період кампанії. Численні співрозмовники в політичних колах висловлювали занепокоєння  з приводу певної політизації силових органів на користь певних кандидатів в ході виборчого процесу. Схоже, що такі тактики використовувалися певними кандидатами для дискредитації опонентів, й у довгостроковій перспективі такі звинувачення можуть знизити довіру населення до виборчого процесу. 

Повідомлення про застосування адміністративного ресурсу на загальнодержавному та місцевому рівнях також надходили від команд кандидатів та місцевих спостерігачів; довгострокові спостерігачі МРІ теж зіткнулися з такими звинуваченнями.

Більшість звинувачень, чи були вони істотними, чи ні, стосувалися діючого Президента. Більш того, детальні звіти «ОПОРИ» зазначають, що державні субсидії в регіонах збільшилися протягом останнього року перед виборами та що непряма агітація з використанням державних фондів була, відносно, поширеним явищем. 

В передвиборчий період були зареєстровані випадки насилля в ході проведення публічних заходів, й вони отримали широке висвітлення у ЗМІ. Одним з випадків, що широко висвітлювався у ЗМІ була зустріч з виборцями Петра Порошенка у Черкасах, де члени «Національного корпусу» (також відомого як «Національні дружини») намагалися прорватися в коло ближче до Президента. В результаті сутички, що за цим відбулася, були госпіталізовані 22 представники поліції. Пошкодження приміщень виборчих штабів та агітаційних матеріалів було також задокументовано ЗМІ, спостерігачами від громадських організацій та довгостроковими спостерігачами МРІ. Так наприклад, в Запорізькій та Донецькій областях спостерігачі МРІ фіксували псування рекламних матеріалів кандидата від Опозиційного блоку Вілкула. Окрім цього, напередодні дня голосування члени виборчих комісій у Луганській області отримали текстове повідомлення з погрозами в разі перемоги Порошенка із вказаним відправником – Національні дружини. Не схоже що ці групи мали значний вплив в ході виборчої кампанії на загальнодержавному рівні, проте такі випадки в деяких регіонах мали підривний характер, наприклад представники виборчого штабу Порошенка заявляли, що їхні зустрічі з виборцями в Черкасах систематично зривалися демонстрантами. 

Спостерігачі за виборами
ЦВК в Україні зареєструвала спостерігачів від 139 громадських організацій (93 531 місцевих спостерігачів) та 14 міжнародних місій в якості офіційних спостерігачів на президентських виборах 31 березня. Тоді як, в цілому, ці спостерігачі відіграють важливу роль в спостереженні за перебігом кампанії та процесом голосування з метою забезпечення прозорості виборчого процесу, існувало деяке занепокоєння з приводу політичної приналежності деяких з цих організацій та їхнього недостатнього досвіду у спостереженні за виборами. Так наприклад, за мінімальних вимог, необхідних для отримання акредитації (тобто, включення видів діяльності, пов’язаних з виборами та спостереженням за ними до статуту організації), більшість недержавних організацій (85 із 139) успішно зареєструвалися спостерігати за цими президентськими виборами,  не маючи попереднього досвіду спостереження за виборами в Україні. Щодо неупередженості цих організацій, то згідно з даними «ОПОРИ», 13 з них містять прізвища кандидатів чи політичних партій, що беруть участь у перегонах, більше ніж 30 з них прямо пов’язані з кандидатами в президенти, а 55 з них пов’язані з діючими народними депутатами чи іншими добре відомими політиками. Це відкриває можливість для деяких груп місцевих спостерігачів бути використаними для політично вмотивованого втручання у виборчий процес, що може слугувати дискредитації ролі місцевих спостерігачів в очах громадськості в ході цих та майбутніх виборів. 

Однією з груп, що була успішно зареєстрована для спостереження на виборах були Національні дружини, ультра націоналістична група, яка публічно заявила, що в день виборів вони застосовуватимуть фізичну силу, якщо, на їхню думку, це буде єдиним способом зупинити фальсифікації, що включало можливе застосування сили на виборчих дільницях. У відповідь, ЦВК прийняла рішення №494, в якому звернулася до Служби безпеки України проаналізувати заяву про те, що деякі зареєстровані спостерігачі від громадських організацій (а саме, Національні дружини) погрожували застосовувати силу для попередження порушень та твердження, що деякі місцеві спостерігачі можуть бути афілійованими з озброєними групами, що спонсоруються з-за кордону.   

Організація виборів
Президентські вибори в Україні мають трирівневу систему організації, що складається з Центральної виборчої комісії, 225 окружних виборчих комісій (ОВК) та приблизно 30 000 дільничних виборчих комісій (ДВК). Проте, як це було під час загальнонаціональних виборів 2014 року, було сформовано меншу кількість ОВК через неможливість організації виборів на окупованих територіях. В ході виборів 2019 року ЦВК сформувала 199 окружних виборчих комісій із загальної кількістю 7 355 членів. Двадцять шість ОВК не були сформованими: 5 в Луганській області, 9 в Донецькій області та 12 в АРК та м. Севастополі.  Згідно з даними «ОПОРИ», деякі ОВК були сформовані із затримкою через неможливість досягнути кворуму у дві третини голосів; проте, на початок березня всі ОВК були сформованими. Також, було сформовано 29 901 ДВК.

Після завершення тренінгів, за висновками місцевих спостерігачів та довгострокових спостерігачів МРІ, відбулися деякі значні перестановки у складі ОВК, включаючи на керівних посадах. Також спостерігалися постійні зміни у складі дільничних комісій, включаючи на керівних посадах. Рівень практичного досвіду як у членів ОВК, так і у членів ДВК різнився. Постійна заміна членів комісій відбирала багато часу у ОВК та створювала труднощі для ДВК в ході  виконання їхніх функцій. До того ж, довгострокові спостерігачі МРІ бачили багато ОВК та ДВК повністю облаштованих та готових до роботи, в той час як інші не мали достатнього облаштування, засобів та матеріалів, наприклад, поганий стан виборчих скриньок чи нестача принтерів. 

У вересні 2018 року Верховна Рада України затвердила список нових кандидатів на посади членів Центральної виборчої комісії (ЦВК). Склад комісії збільшився з 15 до 17 членів зі строком перебування на посаді 7 років. Двоє з членів комісії були попередньо призначеними у квітні 2014 року, а решта 14 були новими. Нові члени комісії представляють усі парламентські фракції, окрім Опозиційного блоку, який до сих пір не запропонував свого кандидата. Хоча новий склад ЦВК, більшою мірою, не має досвіду організації виборів, загалом, експерти позитивно оцінили діяльність комісії на сьогоднішній день.

Український реєстр виборців нараховує більше, ніж 34,5 мільйони виборців з правом голосу; єдиною вимогою для голосування є обмеженням за віком до 18 років. Через російську анексію Криму та окупацію семи відсотків території на сході Донбасу, близько 12 відсотків виборців країни не мають змоги проголосувати. До того ж, результатом війни стали 1,4 мільйони внутрішньо переміщених осіб (ВПО). Повідомляється, що участь у виборах представників ромської національності теж може бути утрудненою, оскільки деякі представники цієї громади можуть не мати чинних ідентифікаційних документів чи можуть бути не включеними до Державного реєстру виборців. Небажаний побічний ефект безвізового режиму з Європейським Союзом заключається в тому, що сьогодні все більше українців проживають та працюють закордоном й, таким чином, скоріш за все, не зможуть виконати усі необхідні для голосування процедури. В той час, як посольства та консульства України закордоном надають можливість українцям проголосувати на місці, лише 530 123 особи зареєструвалися в ході цих виборів у закордонному окрузі. Сімдесят тисяч українців взяли участь у голосуванні у 2014 році, а рекордна кількість у 100 000 осіб, що проголосували закордоном, була зафіксована у 2004 році. Це складає лише 2/10 відсотка від загальної кількості виборців.

Медіа та інформаційний простір
Українські національні ЗМІ в цілому забезпечили широке висвітлення кандидатів та їхніх кампаній, а також процедурних аспектів, пов'язаних з виборами. Проте, незважаючи на представлення засобами масової інформації різноманітних політичних поглядів, висвітлення у приватних ЗМІ часто відображало упередженість щодо окремих кандидатів і відводило нерівномірну кількість часу іншим кандидатам, всупереч тому, що передбачено законом про вибори в Україні. Хоча дебати й були заплановані в період виборчої кампанії, кандидати рідко з'являлися особисто. Не проводились теледебати між жодними з основних кандидатів. Відсутність збалансованих та об'єктивних звітів з боку кандидатів, на думку аналітиків, є перешкодою для прийняття виборцями обгрунтованих рішень, хоча ця тенденція меншою мірою пов'язана з можливостями журналістів, а більше залежить від порядку денного власників ЗМІ. Що стосується державних засобів масової інформації, ЦВК виділила безкоштовний ефірний час для всіх кандидатів у президенти, починаючи з 1 березня.

Було висловлено занепокоєння щодо приналежності кандидата в президенти Володимира Зеленського до національного телеканалу 1 + 1, який належить олігарху Ігорю Коломойському. Наприклад, 30 березня, у так званий «день тиші» перед виборами, який за законом повинен бути вільним від політичної реклами, телеканал цілий день показував програми за участю Зеленського. Коли їх запитали з цього приводу, канал 1 + 1 відповів, що Зеленський діє в цих шоу як актор, а не політик.

Інтернет ЗМІ виявилися більш уразливими до фальшивих новин і дезінформації, незалежно від того, чи виходили вони з Російської Федерації, чи з вітчизняних джерел. Зокрема, аналітики наводили приклади українських приватних телеканалів, які приймають кремлівські наративи, наприклад, називають проросійських бойовиків на Донбасі просто «добровольцями» або не називають Російську Федерацію державою-агресором чи загарбником.

Деструктивне втручання Кремля у вибори в Україні

Росія втручалася в кожні вибори з моменту здобуття Україною незалежності шляхом підтримки прокремлівських кандидатів, поширення фальшивих та оманливих новин, а останнім часом — і через кібератаки, які загрожують цілісності критично важливої інфраструктури виборчого процесу. Ці президентські вибори нічим не відрізнялися. Було багато повідомлень про появу в передвиборчому середовищі прокремлівської дезінформації та фейкових новин. Україна зараз може краще протистояти небезпеці кібератак, ніж у 2014 році, однак їх загроза на цих виборах набагато вища, як по відношенню до інфраструктури ЦВК, Державного реєстру виборців, так і стосовно проведення екзит-полів.

На цих виборах, як і в 2014 році, жоден відкрито прокремлівський кандидат не мав реальних шансів на перемогу. Хоча Юрій Бойко, кандидат, який хоче відновити відносини з Росією, відвідав Москву з метою зустрічі з російським прем'єр-міністром Дмитром Медведєвим за 10 днів до виборів, він, як і Олександр Вілкул, декларує вірність українській державі та досі обережний у своїх висловлюваннях щодо країни-агресора. 

Загроза кібератак
Чинний президент Петро Порошенко часто говорив про вплив Росії на цих виборах. Наприклад, повідомляється про спроби російських кібератак проти Центральної виборчої комісії (ЦВК) напередодні виборів, а також про зареєстровані DoS-атаки та спроби фішингу з боку Кремля чи пов’язаних з ним хакерів, які намагалися отримати доступ до українських державних комп'ютерів та інших державних структур. У передвиборчому середовищі зберігаються побоювання стосовно можливості пов'язаних з виборами кібератак щодо ЦВК України та інших виборчих органів, електромереж, аеропортів та іншої критичної інфраструктури. Починаючи з 2014 року, українська влада придбала новітнє обладнання та програмне забезпечення для кібербезпеки з метою пом'якшення цих загроз, а також забезпечила організацію серії навчань з кібербезпеки під час виборчої кампанії. Експерти пройшли тренінги, змодельовані західними партнерами, симулюючи протидію різним спробам хакерських атак з метою поліпшення швидкості реагування на втручання Кремля в день виборів. Запобіжні заходи ЦВК у передвиборчій обстановці були всеосяжними й дуже деталізованими, наприклад, не приймали електронні листи від груп спостерігачів, а вимагали подавати документи з акредитацією на паперових носіях. Незважаючи на ці заходи щодо поліпшення кібербезпеки та цілісності баз даних, проблеми залишаються, оскільки результати опрацьовуються та підсумовуються після завершення голосування - що виходить за рамки цієї попередньої заяви.

Дезінформація та фейкові новини
Щоб обмежити наслідки поширення прокремлівської дезінформації та фейкових новин у політичному дискурсі, у 2017 році українська влада впровадила і зараз підтримує спірну заборону на російські ЗМІ та веб-сайти, включаючи колись популярні сайти соціальних медіа ВКонтакте та Однокласники, а також інформаційні агентства, такі як «Супутник» і «Росія сьогодні» (Russia Today). З-поміж 23,5 відсотків українців, які заявляють про використання соціальних мереж в якості основного джерела інформації, 74 відсотки зараз користуються Facebook, а 33,5 відсотка — Instagram; за рахунок використання віртуальних персональних мереж (VPN) та інших засобів, російські сайти соціальних медіа все ще використовуються, але набагато рідше (наприклад, 15% користуються ВКонтакте і 10% — сайтом Однокласники). 

У той час як українці в даний час повідомляють про використання в основному неросійських сайтів соціальних медіа, у передвиборчий період все ще залишалися проблеми, пов'язані з рекламою на таких сайтах, як Facebook та Instagram, що надходить з іноземних або невідомих джерел. Іноземна реклама була заборонена в січні 2019 року, а також реклама з анексованого Криму та окупованих областей Донбасу, незважаючи на те, що вони офіційно залишаються українськими територіями. Звіти також свідчать про те, що близько 2 000 прокремлівських акаунтів було заблоковано у Facebook впродовж передвиборчого періоду — деякі з них на вимогу українських спецслужб. За тринадцять днів до виборів, 18 березня, Facebook оголосив, що також вимагатиме від спонсорів політичної реклами в Україні публічного розкриття своєї ідентичності, хоча багато аналітиків сумнівалися в тому, чи це не занадто пізно. Залишається незрозумілим, яким чином дезінформація, яка надходила з пов'язаних з Кремлем джерел, вплинула на передвиборче середовище і чи вплинула взагалі.

Російські спостерігачі та виборчі дільниці в Росії
Під час цих виборів, крім заходів щодо пом'якшення кіберзагроз і дезінформації, Україна також намагалася повністю обмежити участь Росії; наприклад, закон, який забороняє спостерігачам за виборами, які мають громадянство «держави-агресора», був підписаний президентом Порошенком 26 лютого і зараз є чинним.

Крім того, з посиланням на причини безпеки та можливе проникнення російських спецслужб на виборчі дільниці, Центральна виборча комісія схвалила рекомендацію міністра закордонних справ України Павла Клімкіна закрити всі п'ять виборчих дільниць, розташованих на території Російської Федерації, шляхом їх переміщення до українських посольств у Грузії, Фінляндії та Казахстані. Це рішення торкнулося приблизно трьох мільйонів українців, які живуть і працюють у Російській Федерації.

Війна між Україною та Росією
Україна не змогла організувати виборчий процес по всій країні через анексію Криму Російською Федерацією, а також через невпинні бойові дії у східних регіонах Донбасу. На цих територіях незаконні збройні формування, які підтримуються Кремлем, встановили фактично контроль над частинами Донецької та Луганської областей. Ці порушення територіальної цілісності України практично позбавили права голосу 12 відсотків українських виборців, що становить близько шести мільйонів громадян, та 1,4 мільйона, або 4 відсотки, внутрішньо переміщених осіб. Українська влада встановила процедури, які полегшують мешканцям окупованих регіонів та внутрішньо переміщеним особам (ВПО) процес отримання дозволу на участь у голосуванні, згідно яких вони можуть зареєструвати тимчасову виборчу адресу щонайменше за п'ять днів до виборів. Ця реєстрація діє лише для конкретних виборів і потребує оновлення; тим не менш, це свідчить про узгоджені зусилля українських органів влади, щоб зробити можливою участь цих виборців у голосуванні. Для осіб, які проживають на окупованих територіях, ця процедура вимагає виходу виборців за межі цих територій, повернення, а потім повторного виходу для участі у виборах - що вимагає значного часу і ресурсів, і може становити особистий ризик, пов'язаний з перетином державних контрольних пунктів. 

Згідно з повідомленнями довгострокових спостерігачів МРІ та інших моніторингових груп, українські органи влади, включаючи ЦВК і Міністерство юстиції, а також організації громадянського суспільства, намагалися поширити навчальні матеріали для виборців. З грудня розповсюджувалися також листівки на контрольно-пропускних пунктах і в поселеннях ВПО. Ефект цих зусиль був обмежений. Дослідження, проведене в передвиборчий період Міжнародною організацією з міграції, показує, що з-поміж тих ВПО, які не мали наміру голосувати, 37% вважають, що не мають на це права, а 12% - не знають, як його реалізувати. Крім того, станом на 25 березня, в останній день, коли виборці можуть змінити місце голосування, 265 476 виборців тимчасово змінили своє місце голосування, з яких лише 74 995 (28 відсотків) постійно зареєстровані на окупованих територіях: 4 991 у Криму та 56 762 і 26 055 виборців у Донецькій та Луганській областях відповідно.

Хоча експерти дали позитивну оцінку роботі органів влади з реєстром виборців, процедура реєстрації громадян України в межах країни може бути ще більш спрощеною і залишається проблемою, оскільки це впливає не лише на ВПО, але й на студентів університетів та тих, хто змінив місце проживання з метою працевлаштування та внаслідок інших причин.

Спостереження в день голосування 

Участь виборців у голосуванні
Загалом,  місія МРІ спостерігала високу активність громадян на виборчих дільницях. Обстановка в день виборів була спокійною, незважаючи на те, що вранці та в першій половині дня на виборчих дільницях спостерігалося деяке скупчення людей. Спостерігачі відзначили, що громадяни йшли на вибори з ентузіазмом, і загалом люди були в гарному настрої під час виборів. Порушень передвиборчої тиші помічено не було, крім випадку присутності одного з кандидатів поблизу однієї з виборчих дільниць.

Початок роботи та відкриття дільниць
Приблизно половина виборчих дільниць відкрилися з затримкою до п'ятнадцяти хвилин, головним чином через пізнє прибуття членів виборчих комісій. У той же час, всі ДВК, на яких проводилося спостереження, відкрилися вчасно — о 8:00. Усі дванадцять виборчих дільниць, на відкритті яких були присутні спостерігачі МРІ, отримали всі необхідні матеріали заздалегідь.

Голосування
Здебільшого голосування проходило спокійно, а виборчі органи виконували свої обов'язки відповідно до процедур. Незважаючи на те, що  виборчі дільниці, на яких зареєстровано більш ніж 50 виборців, могли мати до 39 (але не менше дев'яти) членів виборчих комісій, середня кількість членів комісій ДВК, відвіданих спостерігачами МРІ, становила 16. Жінки складали більшість членів комісій, включно з  керівними посадами. На виборчих дільницях були присутні спостерігачі від партій, місцеві та міжнародні спостерігачі. Враховуючи кількість членів виборчих комісій та спостерігачів, кілька виборчих дільниць, особливо в маленьких містах, виявилися переповненими, але це не вплинуло на процес голосування. У день виборів не було зафіксовано жодних випадків насилля. 

Спостерігачі МРІ відзначили декілька випадків, коли члени комісії не змогли назвати кандидата, якого вони представляють у ДВК — підтвердження плутанини, викликаної великою кількістю технічних кандидатів у процесі організації виборів. 

Доступність виборчих дільниць залишається проблемою в Україні. Спостерігачами відзначено, що більшість виборчих дільниць були добре освітлені, але меншість з них мали пандус або ліфт, які б збільшили доступність приміщення для людей з інвалідністю.

Процедури закриття дільниць
Спостереження виявило, що процес закриття дільниць проходив тихо, спокійно і без ознак проведення агітації. Також процедури закриття здебільшого проводилися у відповідності із законом. Усі ДВК, відвідані спостерігачами в процесі закриття та підрахунку голосів, мали достатню кількість членів ДВК для задоволення вимог кворуму, а також усі необхідні матеріали. У більшості ДВК, в яких МРІ спостерігав за процесами закриття та підрахунку голосів, ці процедури були виконані відповідно до закону, і жодних скарг подано не було.

Порушення виборчого процесу 
Хоча в одному або декількох випадках було виявлено наступні порушення, вони, однак, не вплинули на результати виборів: інформаційні матеріали на дільниці не були помітними для виборців; наявність меншої, ніж вимагається, кількості скриньок для голосування через несправність однієї з них; кабіни для голосування були розміщені в місцях, які не забезпечували таємницю голосування; невикористані бюлетені не були підраховані; а також не було оголошено чи зареєстровано кількість контрольних пломб. 
Спостерігачі МРІ відзначили кілька випадків несанкціонованого перебування сторонніх осіб на виборчих дільницях у день виборів. Наприклад, на виборчій дільниці в Херсонській області спостерігач, акредитований від організації Національні Дружини, здається, втручався в процес голосування, стоячи в безпосередній близькості від виборців у кабінках з відкритими шторами і спілкуючись з ними.

Рекомендації

З метою підтримки подальшого демократичного розвитку України та враховуючи результати спостережень у передвиборчий період та під час голосування, місія МРІ закликає українське суспільство звернути увагу на вирішення негайних та довгострокових викликів, які перешкоджають проведенню інклюзивних виборів, що заслуговують на довіру. 

Короткострокові рекомендації

В рамках підготовки до другого туру голосування, запланованого на 21 квітня, МРІ пропонує наступні короткострокові рекомендації для подальшого зміцнення довіри до процесу: 
• Рекомендація №1: Органи ведення реєстру виборців (ОВР) повинні мати достатньо укомплектований штат, здатний забезпечити ефективну організацію внесення змін щодо тимчасового місця голосування виборцями у другому турі. 
• Рекомендація №2: Обидва кандидати, які вийдуть до другого туру 21 квітня, повинні взяти участь у модерованих теледебатах напередодні виборів, щоб дозволити виборцям прийняти обґрунтовані рішення при голосуванні.

Середньо- та довгострокові рекомендації

Місія МРІ також пропонує рекомендації щодо зміцнення виборчого процесу в середньо- та довгостроковій перспективі:

• Рекомендація №1: Усі учасники виборчого процесу повинні вживати більш ефективних заходів задля підвищення інклюзивності виборчого процесу для маргіналізованих груп, таких як внутрішньо переміщені особи та роми.  
• Рекомендація №2: У той час як процедури голосування для ВПО під час президентських виборів 2019 року були спрощені, поточний процес не дозволяє їм брати участь у виборах кандидатів у одномандатних округах на парламентських виборах. Цей недолік в законі має бути вирішено до парламентських виборів у жовтні 2019 року та до місцевих виборів 2020 року.
• Рекомендація №3: В даний час єдиною вимогою, необхідною для отримання акредитації для спостереження за виборами в Україні, є включення видів діяльності, пов’язаних з проведенням та спостереженням за виборами, до статуту відповідної організації. З метою захисту ролі національних спостережних груп в українських виборчих процесах необхідно внести зміни до чинного Закону про вибори Президента України та проекту Виборчого кодексу України, які передбачатимуть, що спостерігачі погоджуються з певними базовими стандартами, такими як міжнародні принципи спостереження за виборами.
• Рекомендація №4: Необхідно більш чітко визначити подальші роз'яснення щодо заходів та матеріалів кампанії, щоб запобігти спробам обійти писаний і неписаний закон щодо дотримання тиші напередодні дня виборів.
• Рекомендація №5: Штаби кандидатів та партії повинні зосередити меседжі своїх кампаній на актуальних питаннях, а не на негативній агітації та агресивній рекламі, націленій на опонентів, оскільки така агітація підриває довіру до виборчого процесу в очах української громадськості.
• Рекомендація №6: Для підтримки кампаній, зосереджених на вирішенні актуальних питань, та задля кращого інформування виборців, кандидати повинні брати участь у телевізійних дебатах за участю опонентів впродовж періоду передвиборчої кампанії. 
• Рекомендація №7: Центральна виборча комісія повинна розглянути можливість створення більш зручного дизайну бюлетенів для голосування, що полегшить виборцям пошук свого кандидата та дасть можливість згорнути бюлетень після того, як вибір було зроблено.

Про місію спостереження за виборами

МРІ оголосив про прибуття міжнародної місії зі спостереження за виборами Президента України 26 березня. Делегацію очолюють пані Сінді Маккейн, голова Опікунської ради Інституту міжнародного лідерства Маккейна, та Др. Деніел Твайнінг, Президент МРІ. До складу місії увійшли 30 спостерігачів з восьми країн, включаючи нинішніх членів парламенту, колишніх конгресменів США та представників керівництва МРІ. МРІ розгорне ще одну місію для спостереження за другим туром виборів, який відбудеться 21 квітня. 

Про МРІ 

МРІ працює в Україні з 1994 року та провів тут 12 місій спостереження за виборами, включаючи парламентські вибори 1994, 1998, 2002, 2006, 2007, 2012 та 2014 років та президентські вибори 1999, 2004, 2010, 2012 та 2014 років. МРІ надавав допомогу у створенні ефективних органів влади, здатних реагувати на запити громадян, проводив навчання для десятків тисяч членів політичних партій та активістів громадянського суспільства, а також підтримував залучення до участі в політичному процесі таких мало представлених груп, як жінки та молодь. МРІ також відомий завдяки своїм міжнародним соціологічним дослідженням, проводячи регулярні опитування громадської думки, які включають численні національні, муніципальні та обласні дослідження політичного та громадського середовища в Україні.